Екзосоми називають «посланцями» між клітинами і одним із головних напрямів регенеративної косметології. Але за словом exosomes у сироватці або процедурі можуть стояти зовсім різні матеріали. Розбираємося, що вже показали дослідження на людях, де закінчуються дані й починається маркетинг.

Екзосоми - це підтип позаклітинних везикул, за допомогою яких клітини передають біологічні сигнали. У невеликих клінічних дослідженнях окремі екзосомні засоби покращували зволоженість, еластичність, текстуру та відновлення шкіри, зокрема після лазерних процедур і мікронідлінгу. 

Інтерес до екзосом виник не на порожньому місці. Клітини справді виділяють у навколишнє середовище мембранні частинки, здатні переносити білки, ліпіди та нуклеїнові кислоти. Через них клітини обмінюються сигналами, які беруть участь у запаленні, загоєнні та перебудові тканин. Саме тому позаклітинні везикули вивчають у регенеративній медицині, а естетична косметологія намагається використати цей механізм для покращення якості шкіри.

Екзосоми прийшли в косметологію з клітинної біології, але на ринку цей термін використовують набагато ширше. За словом exosomes на етикетці можуть стояти різні за походженням і складом продукти, тому оцінювати їх варто за конкретною формулою та способом застосування. У регенеративній косметології та skin repair це принципово: сироватка, засіб для нанесення після процедури та ін’єкційний продукт - різні сценарії з різним рівнем доказів і ризику.

Що таке екзосоми - і чому ця назва не завжди точна

Позаклітинні везикули - це дрібні мембранні частинки, які клітини виділяють у навколишнє середовище. Утворюватися вони можуть різними шляхами. Екзосоми спочатку формуються всередині клітини: майбутні везикули накопичуються в мультивезикулярних тільцях, які потім зливаються з клітинною мембраною і вивільняють їх назовні. Інший тип позаклітинних везикул утворюється безпосередньо на поверхні клітини - ділянка плазматичної мембрани випинається назовні й відокремлюється разом із частиною її вмісту.

Після виходу з клітини частинки різного походження можуть бути схожими за розміром і зовнішнім виглядом. Тому визначити лише за готовою везикулою, що вона утворилася саме всередині ендосомної системи і є екзосомою, не завжди можливо. Саме через це міжнародні рекомендації MISEV2023 радять використовувати ширший термін «позаклітинні везикули», якщо їхнє походження не встановлене. Для косметичного ринку це має практичне значення: напис exosomes на етикетці ще не підтверджує, що продукт містить саме екзосоми.

Орієнтовна схема взаємодії екзосоми з фіробластом

Рис. Орієнтовна схема взаємодії екзосоми з клітинами шкіри

Що насправді може бути в «екзосомному» засобі

За словом «екзосоми» в дослідженнях і готових засобах можуть стояти різні біологічні матеріали. Це можуть бути виділені та очищені позаклітинні везикули, секретом клітин або кондиціоноване середовище, що містить цілий комплекс виділених клітинами речовин. Окрему групу становлять везикули та везикулоподібні наночастинки рослинного походження. Це не взаємозамінні поняття, і склад таких матеріалів може суттєво відрізнятися.

Позаклітинні везикули (EV) виділяють із різних біологічних джерел. У клінічних і лабораторних роботах досліджують везикули мезенхімальних стромальних клітин, тромбоцитів, мікроорганізмів, молока та інших матеріалів. Їхні властивості залежать від джерела, стану клітин, умов культивування, а також способу виділення, очищення та зберігання.

Секретом - значно ширше поняття. Так називають сукупність речовин і частинок, які клітини виділяють назовні: білки, фактори росту, цитокіни, метаболіти та позаклітинні везикули. Екзосоми, якщо їхнє походження підтверджене, є лише однією зі складових секретому.

Кондиціоноване середовище (conditioned medium) - це вже не назва сукупності виділених клітиною компонентів, а сам матеріал, отриманий під час культивування. Клітини певний час перебувають у живильному середовищі та виділяють у нього компоненти свого секретому. Після цього середовище збирають і, залежно від технології, очищують, концентрують або використовують для подальшого виділення окремих фракцій. Тому ефект кондиціонованого середовища не можна пояснювати дією самих екзосом: разом із везикулами в ньому можуть бути інші біологічно активні компоненти.

Окрема історія - так звані «рослинні екзосоми». У рослинах також існують позаклітинні везикули, а з рослинних матеріалів отримують везикулоподібні наночастинки. Якщо механізм утворення конкретних частинок не встановлений, називати їх екзосомами некоректно. Точніше говорити про рослинні позаклітинні везикули або везикулоподібні наночастинки. Вони можуть бути самостійним об’єктом дослідження, але це не рослинний аналог екзосом людини з автоматично такими самими властивостями.

Як позаклітинні везикули можуть впливати на шкіру

Ідея екзосомної терапії полягає не в тому, що везикули перетворюються на нові клітини. Вони не є стовбуровими клітинами і не можуть замінити пошкоджену тканину. Їх розглядають як носіїв біологічних сигналів. Після контакту з клітиною-мішенню везикула може взаємодіяти з її мембраною або бути поглинутою, а перенесені молекули - змінити активність сигнальних шляхів.

У клітинних культурах і моделях загоєння позаклітинні везикули різного походження впливали на активність кератиноцитів і фібробластів, запальні сигнали, ангіогенез та компоненти позаклітинного матриксу. Звідси й виникли твердження про «стимуляцію колагену», «прискорення регенерації» та «омолодження клітин».

Склад везикул теж не є універсальним. Навіть EV з однакових клітин, отримані й очищені за різними протоколами, можуть відрізнятися. Тому «екзосоми» не можна оцінювати як один стандартизований актив на кшталт конкретної молекули ретиноїду.

Що вже показали дослідження на людях

Систематичний огляд 2026 року включив 19 клінічних досліджень екзосомних та EV-протоколів для омолодження шкіри. У них описували короткострокове покращення зволоженості, еластичності, зморшок, пор, пігментації та загального вигляду шкіри. Це вже більше, ніж суто лабораторна гіпотеза. Водночас більшість включених робіт не були рандомізованими, продукти й способи застосування відрізнялися, а період спостереження часто був коротким. Через таку неоднорідність автори не проводили метааналіз.

Є й контрольовані дослідження. У рандомізованому split-face дослідженні 2023 року 28 учасникам провели три сеанси мікронідлінгу. На одну половину обличчя після процедури наносили розчин із везикулами, отриманими з кондиціонованого середовища жирових мезенхімальних стромальних клітин, на іншу - фізіологічний розчин. Через 12 тижнів сторона з досліджуваним засобом отримала кращі оцінки за шкалою загального естетичного покращення (GAIS). Це вказує на додатковий ефект досліджуваної формули в поєднанні з мікронідлінгом.

Інший показовий приклад - рандомізоване подвійне сліпе split-face дослідження 25 людей з атрофічними рубцями постакне. Після трьох сеансів фракційного CO2-лазера на одну сторону наносили гель із позаклітинними везикулами, отриманими з жирових стромальних клітин, на другу - контрольний гель. Через 12 тижнів показник за шкалою вираженості рубців ECCA зменшився на 32,5% проти 19,9% на контрольній стороні; також еритема була менш вираженою, а відновлення - коротшим. Тобто, у комбінації екзосомного препарату з лазером регенерація тканини на місці рубця проходила краще.

Отже, доказова база вже вийшла за межі лабораторних експериментів, але залишається ранньою. Поки що недостатньо даних, щоб встановити оптимальне джерело EV, стандартну дозу, універсальну кількість процедур або надійну тривалість ефекту. 

Сироватка, мікронідлінг та ін’єкція - три різні сценарії

Результат залежить не лише від того, що містить препарат, а й від того, куди він потрапляє. Роговий шар добре виконує свою головну роботу - обмежує проникнення великих і гідрофільних структур. Тому проста наявність позаклітинних везикул у кремі або сироватці не доводить, що функціональні частинки в достатній кількості досягнуть живих шарів шкіри. Топічний засіб при цьому може покращувати зволоження, комфорт і бар’єрні властивості завдяки всій формулі. 

Чому екзосоми часто поєднують із лазером або мікронідлінгом

Після фракційного лазера або мікронідлінгу бар’єр тимчасово порушений, і шлях проникнення речовин у шкіру змінюється. Тому багато позитивних клінічних робіт вивчають EV саме як доповнення до процедури. Проте, не слід забувати, що і лазер, і мікронідлінг самі запускають ремоделювання і у неконтрольованих дослідженнях відокремити внесок везикул від ефекту самої процедури складно. У split-face дослідженнях сторона, на яку наносили контрольний засіб, дає змогу оцінити додатковий ефект досліджуваної формули, але не дію позаклітинних везикул окремо від мікронідлінгу або лазера.

Порушений бар’єр змінює і вимоги до безпеки. Засіб, який наносять на відкриті мікроканали, повинен бути прямо призначений виробником для такого використання і відповідати вимогам до якості, чистоти та мікробіологічної безпеки. Домашня сироватка для внесення через мікроканали не підходить, навіть якщо на упаковці написано exosomes. Використовується тільки спеціально розроблені для цього препарати.

Ін’єкції екзосом: пряме введення в дерму та його ризики

Під час внутрішньошкірної ін’єкції препарат потрапляє безпосередньо в дерму - у міжклітинний простір поряд із фібробластами, ендотеліальними та імунними клітинами. Позаклітинні везикули можуть зв’язуватися з рецепторами на поверхні цих клітин або захоплюватися ними шляхом ендоцитозу. Білки, ліпіди та РНК у складі везикул здатні впливати на сигнальні шляхи, пов’язані із запаленням, міграцією клітин і перебудовою міжклітинного матриксу. Яким буде результат, залежить від джерела везикул, їхнього молекулярного вантажу, дози та чистоти конкретного препарату.

Аргумент на користь ін’єкцій - можливість доставити заданий об’єм препарату безпосередньо до живої тканини, не покладаючись на проникнення крізь роговий шар. Це відрізняє метод від звичайної сироватки та нанесення після лазера або мікронідлінгу. У невеликому клінічному дослідженні 25 учасникам одноразово вводили власні позаклітинні везикули, отримані з крові. Через п’ять днів і три тижні дослідники зафіксували покращення зволоженості, еластичності, текстури та кількох інших параметрів шкіри без зареєстрованих небажаних реакцій. Водночас дослідження не мало контрольної групи, а спостереження тривало лише три тижні, тому воно показує перспективність підходу, але ще не визначає його довгострокову ефективність.

Зворотний бік прямого введення полягає в тому, що разом із везикулами в дерму потрапляє вся формула: білки, стабілізатори, консерванти, залишкові клітинні компоненти та можливі домішки. Якщо організм розпізнає один із компонентів як чужорідний або не може його швидко розщепити, може розвинутися тривале запалення з папулами, вузликами чи гранульомами. До цього додаються звичайні ризики ін’єкційної процедури: біль, набряк, синці, інфекція і травмування судин.

Такі ускладнення вже описані в клінічній літературі. У 2024 році повідомили про некроз шкіри після внутрішньошкірного введення ліофілізованого екзосомного продукту. У серії випадків 2025 року чотири пацієнтки мали тривале почервоніння, вузлики, гранульоматозне запалення та рубцювання після введення нерегульованих екзосомних формул. 

За способом введення така процедура може нагадувати інші skin boosters, але її не слід ототожнювати з ін’єкціями PN і PDRN. PN, PDRN і позаклітинні везикули відрізняються будовою, механізмами дії, вимогами до виробництва та доказовою базою. 

Регуляторний статус також визначається не словом exosomes на упаковці, а складом продукту та дозволеним способом його застосування. FDA зазначає, що у США немає схвалених екзосомних продуктів. У ЄС ін’єкційне введення не належить до косметичного застосування, а клітини, тканини та продукти людського походження внесені до переліку заборонених косметичних інгредієнтів. Отже, основне питання перед процедурою - чи зареєстрований конкретний препарат для ін’єкцій і що саме міститься у флаконі.

Що перевірити в екзосомному продукті

Напис «5 мільярдів екзосом» виглядає переконливо, але сама цифра мало говорить про якість продукту. Результат залежить від методу підрахунку, чистоти препарату та частки невезикулярних частинок; кількість також не показує, скільки везикул зберігають біологічну активність.

Для професійного препарату значно корисніше знати:

  • з якого джерела отримано матеріал;
  • чи йдеться про очищені позаклітинні везикули, секретом, кондиціоноване середовище або іншу сировину;
  • як виробник характеризує розмір, кількість, маркери та чистоту частинок;
  • як підтверджені стерильність, стабільність і умови зберігання;
  • для якого способу застосування продукт офіційно призначений;
  • чи є клінічне дослідження саме готової формули, а не лише досліди на клітинах;
  • з чим порівнювали результат: з плацебо, процедурою без препарату чи лише зі станом шкіри до лікування;
  • скільки людей брали участь і як довго спостерігали результат.

Для домашнього засобу критерії простіші. Зволоження, зменшення сухості або покращення бар’єра можуть бути реальними результатами застосування екзосомних косметичних засобів у форматах кремів, сироваток, есенцій тощо.

Позаклітинні везикули - реальний напрям біології та регенеративної медицини, а клінічні дослідження вже дають позитивні сигнали для відновлення після процедур і окремих параметрів якості шкіри. Проте між біологією EV та конкретною ампулою на столі косметолога залишаються виробництво, очищення, характеристика частинок, зберігання, спосіб застосування і клінічна перевірка. Саме за цими даними варто оцінювати продукт, а не за словом exosomes на етикетці.

Джерела

  1. Welsh J. A., Goberdhan D. C. I., O'Driscoll L. та ін. Minimal information for studies of extracellular vesicles (MISEV2023): From basic to advanced approaches. Journal of Extracellular Vesicles, 2024; 13: e12404.
  2. Flores Rodríguez J. C., Toledo Avelar L. E., Yi K. та ін. Efficacy of Exosome-Based Therapies for Skin Rejuvenation: A Systematic Review of Human Studies. Cureus, 2026; 18(2): e104182.
  3. Park G. H., Kwon H. H., Seok J. та ін. Efficacy of combined treatment with human adipose tissue stem cell-derived exosome-containing solution and microneedling for facial skin aging: A 12-week prospective, randomized, split-face study. Journal of Cosmetic Dermatology, 2023; 22(12): 3418-3426.
  4. Kwon H. H., Yang S. H., Lee J. та ін. Combination Treatment with Human Adipose Tissue Stem Cell-derived Exosomes and Fractional CO2 Laser for Acne Scars: A 12-week Prospective, Double-Blind, Randomized, Split-Face Study. Acta Dermato-Venereologica, 2020; 100: adv00310.
  5. Park K. Y. Adverse Reactions Following Intradermal Injection of Exosome-Based Formulations: A Case Series. Journal of Cosmetic Dermatology, 2025; 24(10): e70520.
  6. Tawanwongsri W., Vachiramon V. Skin necrosis after intradermal injection of lyophilized exosome: A case report and a review of the literature. Journal of Cosmetic Dermatology, 2024; 23(5): 1597-1603.
  7. U.S. Food and Drug Administration. Consumer Alert on Regenerative Medicine Products Including Stem Cells and Exosomes. 2020.
  8. Regulation (EC) No 1223/2009 of the European Parliament and of the Council on cosmetic products. Annex II.