Цифрова втома більше не виглядає як індивідуальна проблема окремих людей, які «забагато сидять у телефоні». Вона стала фоновим станом — тихим, але масовим. І саме тому сьогодні вона дедалі чіткіше проявляється не лише у психіці чи концентрації, а й у тому, як ми ставимося до догляду за собою.

Self-care, який ще кілька років тому сприймався як спосіб відновлення, дедалі частіше починає працювати навпаки — як ще один канал навантаження. І це вже не випадковість, а тренд.

Цифрова втома як тренд, а не особистий збій

Тренди завжди починаються не з назв, а з повторюваних симптомів. У випадку цифрової втоми вони впізнавані:

  • відчуття постійної фрагментації уваги;
  • складність утримувати фокус навіть у простих ритуалах;
  • втома не від дій, а від необхідності постійно обирати;
  • роздратування від «ще одного повідомлення», «ще одного нагадування», «ще одного списку».

Це не про технології як такі. Це про режим безперервної присутності — коли між роботою, відпочинком і доглядом за собою зникають чіткі межі.

Саме в цій точці цифрова втома перестає бути психологічним терміном і стає культурним явищем.

Є ще один важливий вимір, який робить цю втому масовою: економіка уваги. Увага стала обмеженим ресурсом, і все, що її вимагає — навіть корисне — автоматично відчувається як навантаження. Self-care опиняється в одному ряду з робочими чатами, стрічкою, новинами, плануванням і нагадуваннями. І якщо догляд побудований так, що просить «ще трохи уваги», він починає конкурувати не з лінню, а з перенасиченням.

Як цифрова втома змінює уявлення про догляд

Одна з перших сфер, де цей зсув стає помітним, — догляд за собою. Не на рівні продуктів, а на рівні очікувань.

Там, де раніше цінувалася складність і «просунутість» рутин, з’являється запит на інше:

  • менше етапів;
  • менше активних рішень одночасно;
  • менше потреби «відстежувати» результат;
  • більше відчуття, що догляд не потребує постійної уваги.

Цифрова втома робить будь-яку багатоступеневу систему вразливою. Навіть якщо вона ефективна за формулою, вона може бути непридатною за відчуттям.

Чому self-care почав виснажувати

Парадокс сучасного self-care у тому, що він дедалі частіше будується за тією самою логікою, що й цифрові сервіси: трекінг, оптимізація, регулярні нагадування, «правильна» частота.

У результаті догляд починає жити за правилами продуктивності. Його легко пропустити, складно завершити і неможливо «зробити достатньо». Він перетворюється на ще один процес, який потрібно контролювати.

І саме тут виникає внутрішній конфлікт: те, що мало б знижувати навантаження, стає його продовженням.

У цій точці корисно розрізняти два дуже схожі на вигляд, але принципово різні сценарії. Є красивий self-care — той, що добре виглядає в уяві, у списках і в контенті: «ідеальна рутина», «правильний ритуал», «повний протокол». А є робочий self-care — той, після якого стає легше жити, а не складніше планувати. Вони можуть складатися з однакових засобів, але відрізняються одним: чи знімає ця практика напругу з системи, чи лише маскує її ще одним рівнем контролю.

Жінка дивиться на себе в дзеркало під час догляду, що більше виснажує ніж відновлює

Шкіра як екран: чому втома стає видимою

Цифрова втома не завжди проявляється одразу у вигляді тривоги чи безсоння. Часто вона першою з’являється у вигляді загальної нестабільності — і саме шкіра стає місцем, де це видно.

Підвищена реактивність, складність утримувати результат, потреба у постійному «підсиленні» — усе це не обов’язково ознака неправильного догляду. Часто це сигнал, що система перевантажена.

У цьому сенсі догляд перестає бути ізольованою зоною. Він починає напряму залежати від того, як організований день, сон, кількість інформації і швидкість перемикань.

Що стає новою нормою

Як і будь-який тренд, цифрова втома не просто виснажує — вона змінює уявлення про норму.

І тут важливий непомітний зсув: відмова від зайвих кроків дедалі рідше виглядає як «лінь» чи «недисциплінованість» — і дедалі частіше як форма адаптації. Це не спрощення заради спрощення, а спосіб повернути собі відчуття керованості, коли загальна кількість стимулів уже перевищує можливості системи.

Нормою поступово стає:

  • повторюваність замість постійного оновлення;
  • рутини, які не потребують пояснень;
  • відсутність піків замість коротких ефектів;
  • догляд, який не «просить уваги».

Цей зсув добре видно в ширшому lifestyle-контексті — у зміні ритмів, відмові від надмірної стимуляції і пошуку стабільності як цінності. Саме про це йдеться в матеріалах розділу Lifestyle, де догляд, відновлення і спосіб життя складаються в єдину логіку.

Як читати self-care тренд у добу цифрової втоми

Цифрова втома змінює не лише практики, а й спосіб читання трендів. Self-care більше не працює як універсальний рецепт.

Запит зміщується з «що ще додати» на «що можна не робити». З контролю — на зняття напруги. З ефекту — на відчуття, що система не перевантажена.

У цій точці догляд перестає бути списком завдань і починає виконувати свою первинну функцію — підтримувати.

Цей процес неможливо повністю зрозуміти без психологічного контексту. Саме тому продовження цієї теми логічно виходить у площину того, як змінюється сприйняття уваги, контролю і відновлення.

[Наступний матеріал: психологічні тренди — як цифрове перевантаження змінює наші внутрішні механізми]

Замість висновку

Цифрова втома не зникне найближчим часом. Але вона вже змінює правила. І догляд за собою — одна з перших сфер, де ці зміни стають помітними.

У цьому сенсі self-care сьогодні — не про те, щоб робити більше. А про те, щоб не посилювати те, що вже перевантажене.

Джерела

  1. An R., Wang X., Li Y. Digital fatigue and academic resilience among university students. Scientific Reports, Nature Publishing Group, 2025.

  2. Jegorow D. Digital fatigue, sustainability behaviour, and energy awareness among Generation Z. Social Sciences, MDPI, 2026.

  3. Ordóñez S. L. R. Digital fatigue among university faculty: impact of intensive use of virtual platforms on workplace well-being. Revista Caribeña de Investigación Educativa (RECIE), 2025.

  4. The impact of digital fatigue on employee productivity and well-being: a scoping literature review. ResearchGate, 2025.

  5. Digital fatigue in the age of screens: eye and postural strain among 18–35-year-old screen users. ResearchGate, 2025.